Шануймо народні традиції
Лялька-мотанка – давній український оберіг. 13 січня 2026 року у Сквирському центрі дитячої та юнацької творчості в рамках тижня педагогічної майстерності відбулося майстер-шоу з виготовлення ляльки-мотанки, яке підготувала та провела Наталія Яцюк, керівник гуртка «Виготовлення іграшок-сувенірів». Одним з традиційних образів української культури вважається лялька-мотанка. Це особливий предмет, який з часом набув багато значень, й сьогодні вважається одним із наймогутніших оберегів не тільки для дитини, але й для родини в цілому. Маленькі фігурки ставали уособленнями людини, її надійними захисниками, вмістилищем світлих сил, що повинні оберігати власника з найперших місяців і протягом усього життя.
Лялька-мотанка - давній український оберіг та іграшка, що символізує зв'язок поколінь і слугує талісманом родини, виготовляється без шиття ("мотанням") і традиційно не має обличчя, щоб у неї не вселились злі духи, а замість нього часто зображують хрест як знак родючості та сонця. Історично відомо, що перші такі вироби з’явились приблизно п’ять тисяч років тому.
Ляльки повинні були передавати тільки світлі та добрі помисли, спрямовувати людину жити праведно, творити добро та пам’ятати про силу зв’язку поколінь. Перші українські мотанки ще називали вузликовими. Особливість техніки виготовлення відобразилась у терміні. Вироби зазвичай мали жіночий, рідше – дитячий образ. Для ігор створювали інший тип, а для обережного обрядового процесу жінки виготовляли саме мотанки. Вони ставали могутнім талісманом, що клали новонародженому у колиску.
Для того, аби виконувати свої задачі, цей сакральний витвір мав бути досить яскравим, мати привабливий вигляд. З цією метою частини матеріалу підфарбовували, розписували малюнками, орнаментами та візерунками. Барвники мали бути лише натуральними, а сама тканина ставала образом духу та мудрості, що передавалась від предків до наступних поколінь.
